Пані Боварі

Екранізації завжди викликають найбільший шквал критики і зазвичай не витримують порівняння з оригіналом. «Мадам Боварі» від французького кінорежисера та найяскравішого представника «нової хвилі» Клода Шаброля – один з небагатьох винятків із правил. У своїй екранізації режисер прагне якнайповніше відтворити канву роману і витончено втілити задум у візуальному ряді. Емма Боварі (Ізабель Юппер) – молода жінка в бажанні втекти від провінційної сірості та нудьги виходить заміж за сільського лікаря, якого не кохає. Спокій Еми триває недовго: незабаром все від тієї ж нудьги героїня безладно витрачає гроші і заводить коханців у марному пошуку справжніх почуттів. Підсумок: покинута останнім коханим героїня, від якої знову ж таки не відстають кредитори, випивши отруту, покінчує з життям самогубством. Емма, безумовно, може дратувати та викликати глузування. Але, по суті, вона є фігурою досить трагічною, яка зрештою гідна людського співчуття. Ізабель Юппер, відома за своїми складними і різноплановими акторськими роботами («Мережина» Клода Гаретта, «Піаністка» і «Кохання» Міхаеле Ханеке, «Приватна власність» Хоакіма Лафосса і багатьом іншим) бездоганно впоралася з роллю навіженої.