«Приховане життя»: реальна історія та що змінив фільм

Яка справжня історія героя фільму «Приховане життя», потужного та духовного фільму Терренса Маліка про відмовника від військової служби за переконаннями перед обличчям нацистської тиранії? Попередження: Ця стаття містить СПОЙЛЕРИ до фільму «Приховане життя».Останній, на цей момент, повнометражний фільм режисера «Древо життя» після «Лицаря кубків» 2015 року, фільм розповідає про австрійського фермера, який, у той час як правління Гітлера над Німеччиною стає все сильнішим і сильнішим, не дозволяє тиску уряду та суспільства переважати над його відданістю вірі, а також над його почуттям добра і зла. У головній ролі знявся Август Діль – іронічно, найбільш відомий своєю роллю наполегливого та нав'язливого офіцера СС в фільмі Квентіна Тарантіно про Другу світову війну «Безславні виродки» – очолює акторський склад, до якого також входять Валері Пахнер та Марія Сімон, серед інших.Гуляючи у вишуканій природі сільськогосподарського містечка Санкт-Радегунд, Малік протиставляє наполегливу красу навколишнього середовища зростаючому хаосу між ним. Коли містяни, що здебільшого складалися з фермерів, що вирощували пшеницю та скотарів, почали згуртовуватися навколо піднесення фюрера та зростаючих воєнних зусиль, один чоловік був не лише глибоко стурбований культурою, обурений моральними та духовними наслідками участі в ній, але й прийняв надзвичайно рідкісне рішення голосно висловитися про це. Це зробило його винятком у швидко зростаючому морі нетерпимості та його героїзму – такого, що майже ніколи не досліджується в кіно – якого визначало не те, що він робив у своєму житті, а те, що він не робив.Персонаж Діля був заснований на реальній людині. Його звали Франц Єгерштеттер, і в 2007 році він був не лише оголошений мучеником Папою Бенедиктом XVI, але й беатифікований Католицькою церквою, яка офіційно оголосила його святим. Сам фільм навіть отримав рідкісну честь бути показаним у Ватикані в грудні. Але ким був Франц Єгерштеттер за життя? І наскільки правдивою була його справжня історія у фільмі Терренса Маліка «Приховане життя»?Раннє життя ФранцаФранц Єгерштеттер народився в 1907 році в Санкт-Радегунді, Австрія, тихому та крихітному селі поблизу баварсько-німецького кордону. Будучи незаконнонародженою дитиною покоївки Розалії Губер та фермера Франца Бахмайєра, життя в маленькому релігійному містечку було важким для закоханих, а без грошей на весілля суспільні норми диктували, що батьки не могли залишатися разом. Не маючи чоловіка, який би допомагав їй та її дитині, Розалія та Франц повернулися до її матері та нещодавно висвяченої бабусі, Елізабет Губер.Коли Франц був зовсім маленьким, його біологічний батько Бахмайєр загинув у Першій світовій війні, що призвело Розалію до залицянь та переслідувань з боку інших чоловіків. У віці десяти років Франца усиновив його вітчим Генріх Єгерштеттер, який, у свою чергу, дав хлопчику своє прізвище. З повністю облаштованою сім'єю, підліткові роки Франца були більш-менш схожими на роки інших підлітків у його місті: дикими та стійкими. Він був не лише першим молодим чоловіком у своєму місті, який мав мотоцикл (оплачений грошима, заробленими на рудниках Штирії), очолював хуліганську групу злочинців і був кілька разів заарештований, але й мав власну дочку поза шлюбом. Проте фільм зображує Франца як батька лише трьох маленьких дівчаток, яких він має з дружиною Фані (Пахнер).На початку свого життя, як зазначається у фільмі, у житті Франца був період, коли релігія не була для нього нагальною. За словами його біографа (згідно з Esquire), Франц сумнівався у своїй вірі, працюючи в залізорудній промисловості. Однак все змінилося, коли він зустрів свою майбутню наречену, Франциску Шванінгер.Шлюб Франца та його рання стійкістьФранц і Франциска одружилися в 1936 році, і під час свого медового місяця вони здійснили, можливо, перше паломництво такого роду, здійснивши весь шлях до Риму та назад на мотоциклі Франца. Роблячи це, почуття віри Франца в католицизм почало сильно проявлятися, і невдовзі після цього він регулярно розмірковував про проблеми послуху людині більше, ніж Богові. Хоча він не був революціонером за своєю природою і не брав участі в жодному з великих рухів опору, у 1938 році Франц був єдиним місцевим жителем, який проголосував проти територіального об'єднання Австрії та Німеччини – також відомого як «Аншлюс» – після масштабної пропагандистської кампанії нацистської партії.Але навіть попри це, Франца призвали на військову службу влітку 1940 року. І, як було зображено у фільмі «Приховане життя», хоча він сам ніколи не брав участі в боях на передовій, той досвід, який він отримав від нацистських воєнних зусиль, глибоко його стурбував. Після семи місяців навчання Єгерштеттера відправили назад до Санкт-Радегунду за спеціальним звільненням, оскільки місто потребувало фермерів.Протягом наступних кількох років Франц залишався відкритим антинацистом, повністю покладаючись на свого Бога та свою релігію. Тим часом придушення церкви Націонал-соціалістичною партією ще більше непокоїло його, і, незважаючи на рекомендацію єпископа Лінца, він вважав будь-яку участь у нацистських воєнних діях гріхом.Ув'язнення ФранцаХоча близькі йому люди пропонували йому послабити своє невдоволення нацистами, Франц натомість знайшов способи уникнути прицілу німців. У грудні 1940 року він почав працювати в місцевій парафіяльній церкві, і його військова служба відкладалася ще чотири рази. Однак, нарешті, його призвали на дійсну службу в лютому 1943 року. У цей час, хоча він і його дружина були батьками трьох дівчаток, Франц знову відмовився присягнути на вірність Гітлеру, запропонувавши натомість працювати парамедиком. Початкову пропозицію було відхилено, а коли він знову відмовився скласти присягу Гітлеру, його ув'язнили в Лінці на два місяці, а потім перевели до Берлін-Тегеля.Як видно з фільму, спроби інших людей переконати Франца в тому, що він має відповідальність перед своєю родиною, не змінили його переконань. Хоча він дотримувався ідеології, що він відповідає лише за власні дії та не засуджує інших (прекрасна розмова між персонажем Діля та нацистським судовим чиновником натякає на цей стан розуму), Єгерштеттер постав перед військовим судом, де його звинуватили у Wehrkraftzersetzung – підриві морального духу військ – та визнали винним у підбурюванні до заколоту. Його засудили до смертної кари.8 серпня, в ніч перед стратою, Франц зміцнив свою віру в прощальному листі:Якщо я маю писати… з руками в кайданах, я вважаю це набагато кращим, ніж якби моя воля була в кайданах. Ні в'язниця, ні кайдани, ні смертний вирок не можуть позбавити людину віри та її вільної волі. Бог дає стільки сили, що можна витримати будь-які страждання… Люди турбуються про обов'язки совісті, оскільки вони стосуються моєї дружини та дітей. Але я не можу повірити, що лише тому, що у когось є дружина та діти, людина може ображати Бога.Франц Єгерштеттер був обезголовлений на гільйотині та кремований наступного дня.Фільм про цього сміливого чоловіка ви можете подивитися на нашому сайті з озвученням яке ми зробили разом зі студією В одне рило. Дивилися фільм? Як вам? Сподобався, Терренс майстер!Не сподобався, нудно.Ще не бачивла, але планую.Не цікавить. Голосувати Результати